Заклад Дошкільної Освіти № 4 "Казочка"

Права та обовязки батьків, діти яких відвідують ЗДО

Загальні положення
1.1. Батьки або особи, які їх замінюють (далі — батьки), є учасниками освітнього процесу в комунальному закладі «Заклад дошкільної освіти ( ясла – садок) № 4 «Казочка» загального розвитку Ніжинскої міської ради».
Батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.
2. Права батьків
2.1. Батьки мають право:
• обирати і бути обраними до органів самоврядування дошкільного навчального закладу;
• звертатися до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;
• брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази навчального закладу;
• відмовлятися від запропонованих додаткових освітніх послуг;
• захищати законні інтереси своїх дітей;
• інші права, що не суперечать законодавству України.
3. Обов’язки батьків
3.1. Батьки зобов’язані:
• виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;
• постійно дбати про фізичне здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;
• поважати гідність дитини;
• виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком, державної і рідної мови, народних традицій та звичаїв;
• своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в навчальному закладі;
• своєчасно повідомляти навчальний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;
• стежити за станом здоров’я дитини.
4. Зарахування дитини в ЗДО
Для зарахування дитини в Дошкільний заклад необхідно надати:
- заяву батьків або осіб, які їх замінюють;
- медичну довідку про стан здоров’я дитини;
- довідку дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;
- свідоцтво про народження дитини;
За дитиною зберігається місце у Дошкільному закладі в разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).
5. Відрахування дитини із ЗДО
Відрахування дітей із Дошкільного закладу може здійснюватись:
- за бажанням батьків, або осіб, які їх замінюють;
- на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування в Дошкільному закладі цього типу;
- у разі відсутності дитини без поважних причин більше 2-х місяців;
- у разі несплати без поважних причин батьками, або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом 2-х місяців.

Правила прийому до ЗДО

Для оформлення дитини в дитячий садок, після того як ви зареєструвалися  в системі Електронна реєстрація в заклади дошкільної освіти.  необхідно подати такі документи:

У разі встановлення статусу заявки «Создана  заявка___________» заявник зобов’язаний упродовж 10 календарних днів подати завідувачу ЗДО усі документи, які необхідні для зарахування дитини, передбачені п.6 Положення «Про дошкільний навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 №305 (зі змінами): необхідні всі медичні документи про стан здоров’я:

  • заява батьків або особи, яка ними опікується;
    - копії паспортів батьків (1,2,11 сторінки);
    - медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад;
    - медична про епідоточення;
    - медична довідка про щеплення;
    - копія свідоцтва     про народження дитини;
    - для пільгових категорій копії документів які посвідчуть дану пільгу;
    - заява про захист персональних даних.

Ми чекаємо на Вас та Ваших малят!!

Пам’ятка для батьків

Дитячий садок працює 5 днів на тиждень з 7:00 до 18:30. Прийом дітей з 7:30 до 8:30. Пам’ятайте: своєчасний прихід дитини - необхідна умова правильної реалізації освітнього процесу.

Про неможливість приходу дитини в дитячий сад по хворобі або іншій причині необхідно обов’язково повідомити в ЗДО.
Дитина, що не відвідує дитячий садок більше трьох днів , приймається з довідкою від лікаря.
Плата за харчування дитини здійснюється до 20 числа поточного місяця.
Перерахунок за дні, в які дитина не відвідувала ЗДО, здійснюється в наступному місяці. Пам’ятайте: від своєчасності оплати залежить якість харчування дітей.
Для створення комфортних умов перебування дитини в ЗДО необхідно:
- не менше трьох комплектів змінної білизни (хлопчикам - шорти, трусики, колготки; дівчаткам - колготки, трусики, в теплу пору року – шкарпетки чи гольфи);
- піжама для сну;
- два пакети для зберігання чистої і використаної білизни;
- промаркувати білизну, одяг та інші речі.

 

Вимоги до зовнішнього вигляду та одягу дітей

Одяг дитини повинен бути чистим, охайним, відповідати порі року, температурі повітря, відповідати розміру дитини. Небажане носіння комбінезонів. Повинна бути чиста нижня білизна.

Зав’язки і застібки мають бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити.
Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматися і надіватися.
Носова хустка потрібна дитині як в приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для її зберігання.
Лице повинно бути умите, ніс, руки - чисті, нігті - підстрижені, зуби - почищені, зачіска - охайна. Повинні бути охайні статеві органи і чистий анус.
Щоб уникнути випадків травматизму та з метою збереження здоров’я дітей, необхідно перевіряти вміст кишень дитини на наявність небезпечних предметів. Категорично забороняється приносити в садок гострі, ріжучі, склянні предмети, дрібні предмети (намистинки, ґудзики і тому подібне, пігулки), а також їжу та напої.

 

 

Поради для батьків

Як сказати “не можна”, щоб дитина вас почула

  1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.

    Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
  2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
    Якщо уникнути заборони не вдалося:
  3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
  4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
  5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
  6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
  7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
  8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

 

Традиції виховання дітей в Україні

Зараз молоді мами часто чують різні поради від старших жінок щодо виховання й плекання дітей. Деякі з них здаються ну зовсім абсурдними. Ми звикли, що певне твердження повинне мати аргументоване раціональне пояснення. Натомість для цих жінок, як і для наших пращурів, головним аргументом є багатовікова традиція. Які ж були цікавинки у процесі виховання дітей нашими пращурами?

Найперше звернемо увагу на ті традиції, які повинні були сприяти майбутній красі малечі:

 

  1. Наші пращури вірили, що одразу ж після народження тіло дитинки потребує “дороблення”, тому повитуха стискала легені, голову немовляті, притискала носик, приплескувала та витягувала всі частини тіла дитяті.
  2. На Галичині вірили, що потрібно облизати обличчя дитині, особливо дівчинці, щоби була красива.
  3. На Бойківщині після купання личко немовляті змащували маслом (пережарювали свіжу сметану), щоби було білим.
  4. Перша купіль на тій же Бойківщині виглядала так: сюди вкидали зерно, щоб новонароджений завжди мав хліб; горох, щоби був кучерявий; ромашку, щоби був рум’яний; голку дівчаткам, щоб гарно вишивали; свердло хлопчикам, щоб уміли майструвати.

Також були обряди, які повинні були впливати на розвиток дитини:

 

  1. Щоб дитина пішла, проводили обряд “перерізування пут”: мати рукою або ножем тричі проводила між ніжками немовляти.
  2. Обряд подолання дитячої “сліпоти” полягав у тому, що через день після хрестин приходили гості, щоби “продирати дитині оченята”. Відбувалось це наступним чином: просто під час гостини бажали, щоб дитина бачила.
  3. Немовляті не стригли волосся до року, бо вірили, що інакше дитина виросте тупою, недорозвинутою; а ще, що волосся ростиме погано й болітиме голова. Волосся стригли на перший День Народження, вірячи, що дитина буде щасливою й успішною. Натомість бойки не стригли дітей до семи років, переконуючи, що перше волосся акумулює життєву силу, яка необхідна для подальшого її розвитку.
  4. Коли випадали молочні зубки, то їх викидали за піч мишці, приказуючи: “На тобі кістяного зуба, а мені дай залізного!”.

Були перестороги й щодо обряду хрещення:

 

  1. Бойки хрестили дитину на другий-третій день після народження, щоб не чіплялось нічого нечистого.
  2. Матір “вводили в церкву” через місяць після пологів, а доти вона не повинна була покидати своє подвір’я.

Обереги для дитини

 

Пращури сприймали малу дитину як таку, що постійно потребує захисту, в тому числі й від негативу цього світу. Саме тому створювали обереги дитині чи здійснювали певні обряди, які повинні були уберегти малюка:

  1. На Бойківщині вірили, що дитина погано спатиме, коли: виллють її купіль ввечері, щось дадуть/позичать ввечері з хати, залишать на ніч на дворі випраний одяг.
  2. Як оберіг бойки чіпляли червону стрічку на розі хати.

І цікаве на завершення:

  1. Ім’я дитини часто відповідало імені бабусі/дідуся, зокрема на Бойківщині. Байстрюків називали негарним іменем або таким що не вживалося в селі.
  2. На Бойківщині, коли часто помирали діти у сім’ї, то здійснювали наступний обряд: новонароджену дитину з такої сім’ї нібито продавали жінці, у якої діти народжувалися здоровими.
  3. Дитячим возиком у ХІХ – І пол. ХХ ст. на тій же Бойківщині можна вважати кобелю – це був виплетений з обчищеної лози кошик із ручками посередині.